У кожного з нас приходить день, коли ми більше не можемо встати з ліжка, нас ніхто і нічого не цікавить. Можливо ми дуже захворіли фізично, можливо ми виснажилися морально, емоційно і духовно. Можливо ми втратили близьку людину (через смерть або розрив відносин). Можливо ми втратили роботу або зацікавлення у ній. Близькі намагаються знайти правильні слова, хтось погрожує, що ситуація погіршиться і змушує “взяти себе в руки”, хтось віджартовується і вдає, ніби все гаразд, а хтось терпеливо турбується і мовчки проживає нашу депресію, беручи на свої плечі наші обов’язки. Якою б не була причина нашого знесилення, якими б не були складними наслідки, приходить момент, коли ми внутрішньо відчуваємо, що потрібно вставати і повільно, але впевнено (як говорить мій британський друг “slowly, but surely”) рухатися вперед, навіть якщо це буквально “комариними шажками” (як каже мій брат).
Довгий час я борюся з невідомою хворобою, яка вразила мої м’язи. Постійне лікування і пошуки рішення виснажують, але завдяки близьким людям кожного разу, коли я здаюся, знаходиться хтось, хто піднімає і допомагає йти далі. Після чергового погіршення і опускання рук мені пощастило мати поряд дуже близьку людину, заради якої мені захотілося повірити в ще одну терапію закордоном. У перші дні цього року я наважилася і полетіла на складну інтенсивну терапію. Не буду описувати спустошення, біль і відчуття, що життя для мене закінчилося. Але щоденна підтримка дорогої людини і моїх близьких допомогла мені знову довіритися Богу і лікарю. Повільно, але впевнено через декілька тижнів лікування, безсоння і загострень мені почало легшати. Я проходила додаткові курси лікування вдома. Я почала їсти, точніше більше змушувати себе їсти, аби набрати вагу. Через місяць я окрепла і почала робити йогу, фізичні вправи для укріплення м’язів.
Я знайшла для себе оптимальний варіант фізичних вправ, які допомагають мені укріплювати м’язи, знижувати рівень стресу і покращувати загальний стан мого здоров’я. Я називаю ці вправи йогою або пілатесом, хоча я не практикую духовну складову йоги чи пілатесу, оскільки я християнка. Що мені подобається із йоги та пілатесу, крім бездоганних фізичних вправ, так це концентрація на зв’язку тіла з відчуттями. В пострадянському християнському середовищі частіше всього проповідується виснажливий спосіб життя заради іншого і дуже мало приділяється уваги турботливому відношенню до себе як цінності. Ми звикли до знесилення в служінні іншим, забуваючи повеління Христа любити іншого як самого себе. Ми як люди зненавиділи себе, своє тіло, свою душу, ми недбало ставимося до тіла і душі як храму Божого, ми ігноруємо сигнали тіла про невідкладну допомогу, ми не хочемо звертатися за кваліфікованою допомогою при депресії – повільному вмиранню серця і душі. Часто люди навколо вимагають, а не просять, нашого часу, уваги і служіння, а ми мовчки віддаємо наше здоров’я (фізичне, психо-емоційне та духовне) і потім не живемо, а існуємо, навіть якщо візуально ми задіяні у дуже багато служінь. Коли я відчула таке виснаження, я сповільнила свій спосіб життя. Так, це призвело до різноманітних наслідків, у т.ч. втрату “друзів”, але це сповільнення принесло мені гармонію з Богом, собою та своїм тілом. Я ще вчуся вчасно відпочивати, бо у всіх нас є обов’язки, які ми не можемо покласти на інших. Я ще вчуся дати собі час на відновлення фізичне та емоційне.
Якщо ви почуваєтеся виснаженими, можливо вам стануть у пригоді деякі мої практики.
У мене немає поки можливості купити собі ліжко таке, як я мрію, тому я сплю на матраці, головне, щоб він був ортопедичним і комфортним, і застелений гарним одіялком:)
Мій ранок починається зі стакану води, ванни, приготування легкого сніданку (вівсянка без молока, з клюквою та білоруським згущеним молоком замість цукру або тост з арахісовим маслом та медом + кава без цукру, без молока). Потім я читаю свої ранішні книги (зазвичай серед них є Біблія і Bread for the Journey Генрі Нувена), інколи пишу деякі думки у щоденнику.
Потім я роблю йогу. Для себе я знайшла дуже корисним саме цей ресурс: Unagrande YogaClub Зазвичай я роблю звук на відео дуже тихо і не вмикаю іншу музику, це допомагає мені зосередитися на вправах та диханні. Важливо прислухатися до тренера завжди: “не допускайте болевых ощущений”, “следите за дыханием”. Всі вправи потрібно робити виключно прислухаючись до можливостей свого тіла, не потрібно когось вражати своїми здібностями чи обов’язковим відтворенням вправ на відео (відверто кажучи, мене досі інколи дратує те, що в мене не виходить так ідеально, як у тренера на відео:)). Також важливий момент – зручний матрац (я дуже вдячна своєму другові за подарунок!) і правильно підібрати вправи, тому що перший час я робила вправи для схуднення, водночас докладала чимало зусиль для того, аби набрати вагу!:) Подяка моїм братам, які звернули мою увагу на те, що потрібно перестати робити йогу для схуднення. Також для себе я знаходжу корисним візуалізований календарний щоденник своїх занять, де я записую час і потім підсумовую його в кінці місяця.
Заняття йоги/пілатесу (фізичні вправи і дихання) допомагають мені відновитися фізично і слідкувати за своїм диханням, осанкою впродовж дня, що значно допомагає спокійніше реагувати на стресові ситуації. Я ще планово проходжу терапію, намагаюся їсти аби набрати вагу, роблю фізичні вправи, багато ходжу пішки (від початку карантину 12 березня 2020 я ще не користувалася громадським транспортом) і намагаюся спати 8 годин. Я намагаюся лягати спати не пізніше півночі. Я видалила фейсбук з телефону 6 років тому і заходжу туди лише інколи з ноутбука, майже 1,5 роки я не користуюся інстаграмом, я обмежила своє читання новин і розмов про політику. Турбота про себе – це не егоїзм, це відповідальність кожної зрілої людини. Ми маємо навчитися у цьому світі, що постійно змінюється, охороняти нашу територію на відновлення тіла, душі і духу, бо лише тоді ми зможемо будувати здорові стосунки з іншими і робити щось ціннісне і будівниче у цьому світі.
озеро Охрід, Північна Македонія, червень 2018
