цінуйте вразливість близьких

Досить часто найближчі нам люди (чоловіки) тренують нас (жінок) бути сильними. Я вмію бути сильною. Тому прошу допомоги надто рідко. Важко, але свідомо вчуся просити допомоги. Тому що не хочу завжди бути сильною. Та коли наважуся все-таки відкрити свою вразливість (vulnerability) перед близькою мені людиною і взамін нічого не отримую, це мене ранить… І робить ще сильнішою. А відтак призводить до ще більшої одинокості у Всесвіті. 

Ми всі залежні один від одного у суспільному житті, рівноцінно як і є вільними людьми. Ми всі хочемо підтримки один від одного і вільного простору водночас. Ми всі потребуємо доброго слова, мовчазної присутності чи крепких обіймів у важку хвилину.

Не забуваймо зателефонувати та/чи відвідати рідних і близьких тих, хто загинув за нашу країну!.. Особливо у пам”ятні дні. Можливо сьогодні людина чекає саме на твій особисто дзвінок, мовчазну присутність чи крепкі обійми…

 

Posted in Uncategorized | Tagged , , , , , | Leave a comment

моя вічна Революція Гідності

Моя вічна Революція Гідності продовжується у кожному дні. У постійних суперечках (і написанні скарг) за те, щоб мені не виключали титри у кіно; щоб водій маршрутки виключив тюремний шансон; щобкондуктор не зганяла свою злість на маленькому хлопчику, який забув удома учнівський квиток; у зауваженнях щодо нецензурної лексики у громадських місцях.ukr

Я говорю те, що думаю. Я люблю свободу і намагаюсь її відстоювати наскільки це можливо. Я люблю Україну! Я вільна людина. І це відчуття внутрішнє. Я розумію, що я не можу встановити мир у всьому світі, але я завжди турбуюся про мир у моєму серці. Я розумію, що я не можу допомогти всім, хто потребує допомоги, але я намагаюся допомогати тим, хто особисто трапляється мені на шляху. Я не можу бути на Сході, але я молюся за своїх друзів, які “там”.  Я бачу сенс у своєму житті, у стражданнях, у фізичних (іноді нестерпних) болях. І вчуся гідно проходити всі життєві випробування. Мої християнські цінності важливі мені через мою особисту віру, а не через список “можна/не можна”,тому мене не переконаєш на “інший” шлях, бо той шлях мені просто не потрібен.

моя вічна Революція Гідності продовжується…

рекомендую для перегляду сьогодні, 21 листопада 2016 р., до Дня Революції Гідності документальний фільм Еммануеля Граффа (Emmanuel Graff) “Саша Х. Крила на Майдані” (про нашого родича і рівнянина Олександра Храпаченка, Героя Небесної Сотні): https://youtu.be/mkilA5tFD8E

 

Posted in Uncategorized | Leave a comment

очікування

інколи деякі очікування в нашому житті схожі на очікування людини в аеропорту, якої ти ніколи до цього не бачив, не знав. І все, чим ти володієш – це написане ім”я на шматку паперу. те відчуття, коли ти не знаєш в якому настрої тебе зустріне та людина  інколи змушує нервувати. бо від тебе залежить перше враження людини про країну, про людей, які в ній живуть, про організацію, яку ти представляєш. та зрештою ти просто є собою. і очікуєш, що знайдеш спільну мову з людиною, на яку чекаєш. рейс затримується. прибувають інші люди, з іншої країни. ти чекаєш і вглядаєшся в кожне обличчя, оцінюєш ймовірність що це може бути саме та людина, яку ти чекаєш. а потім неочікувано хтось здоровається з тобою і каже що це він, вказуючи на твій шматок паперу. і саме тут закінчуються очікування, бо починається реальність. реальність, в якій є лише один варіант теперішнього на відміну декількох варіантів у процесі очікування. мабуть в цьому і є краса реальності, краса одного її варіанту. а якого – це вже залежить від обох сторін. очікування і те, що ми напишемо на своєму шматку паперу. чи готові ми зустрітися з тим, що написали собі на цьому шматку – відрізку життя?..

airport

Posted in Uncategorized | Leave a comment