Родичі моїх родичів:)

Дуже цікаво знайомитись зі своїми родичами своїх родичів. Особливо на чужій землі. Найбільш цікавий момент – це позвонити і сказати: “Доброго дня, я ваша племінниця”:) Мені пощастило, бо мої “Дядя і Тьотя” дуже класно мене прийняли, дядя Віталік навіть приїхав по мене, хоча це десь 150 км від Річмонд Хіла. Отже, коли ми їхали у Брантфорд вечором, то проїжджали мимо Торонто. Вечірнього Торонто! Ооо, це велике славетне Українське:) місто так гарно світиться!!! Виглядає дуже велично, мені сподобалось. Але все одно хотілось в той момент і Рівне – най-най-найкраще місто для мене, в місто, в якому моє життя. На жаль, не цьогорічне життя:(

Відчула себе маленькою дівчинкою, коли ми заїхали в магазин цукерковий, де можна попробувать цукерки, а тоді насипати собі скільки хочеш. добре, що д.Віталік платив, а то…:)

Вже розпочалась моя волонтерська діяльність. Як тільки розберусь, одразу напишу. Поки що скажу, що дуже важко. Не стільки фізично, як морально, емоційно. Дякую всім за підтримку і молитви!!!

Люблю і скучаю!

Обнімашкі:)

This entry was posted in Uncategorized. Bookmark the permalink.

Leave a Reply