Концерт, дочка друкаря та ОRЕО

– Доброго вечора, я – Ольга з України.

-Ольга з Корнина? Дочка друкаря?

Сьогодні звонила до одного нашого клієнта з друкарні “Формат-А” в Корнині. Його звати Ден і він живе у місті Вотерфорд (Waterford). Незадовго до мого від’їзду, цей чоловік дав мені свій номер, і сказав, щоб я позвонила, коли буду у Канаді. Ну що ж, я позвонила:) Це знову трохи далеко звідси, і туди не ходять автобуси, але можливо якось поїду в гості. А ще написала племінникам родичів наших родичів – як сказав Данкен, – троюрідним:) Вони живуть у Хамільтоні. Теж далекувато, але вони хочуть, щоб я до них приїхала, і готові мене забрати машиною. Наша сім’я приямала і приймає завжди дуже багато людей у нашому домі: знайомих, незнайомих; близьких родичів, родичів чиїхось родичів. Я дуже ціную цю рису характеру своїх батьків – гостинність, і дуже вдячна їм за те, що навчили нас бути гостинними і щирими з людьми, хоча в дитинстві ми не завжди розуміли батьків у цьому. Особливо коли потрібно було уступать свою кімнату для когось чи якусь улюблену річ. Сьогодні для мене не проблема прийняти чужих людей вдома як своїх. Але для мене проблема – прийняти те, що хтось може мене так само просто прийняти у своєму домі, як робили і роблять мої батьки. Так, мені треба вчитися приймати подарунки від людей – я маю на увазі впершу чергу час та їхню щирість. Адже, якщо люди запрошують мене в гості, а для цього мені потрібно лише позвонити їм, то мені треба побороть свою скромність, бо її надмір – це гірше, ніж її відсутність.

Сьогодні ми з core members-ами пішли на концерт (який відбувається щовівторка біля кав’ярні на вулиці), та… концерта не було. Річмондхілці розійшлися, а нам то нема куди спішить. Нас було восьмеро дівчат. що ж робити? Не дуже гарно хвалиться, але я спробувала зімпровізувати, і ми почали з ними співати, танцювати, танцювати з жінками на інвалідних колясках, просто веселитися. І один чоловік, котрий гуляв зі своєю донечкою і теж сподівався на концерт, подивився-подивився на нас, а потім приєднався. Було дуже весело! Потім на вулиці у тій кав’ярні ми пили чай, шоколад, як каже Елізабет, і дивились на жвавий рух найдовшої вулиці світу Yonge Street.

З кожним днем, з кожною годиною ми бачу, що моя англійська гіршає і гіршає! В перші дні мого перебування тут я могла сказати що-небудь, а зараз я не можу сказати щось елементарне – плутаю сама себе. І таке буває:)

Що ж, життя – дуже цікаво, як каже тато, часом важке, зате дуже цікаве.

Дуже скучаю за вами, думаю про всіх вас! Сьогодні їла печиво “OREO”. Дякую Свєтіку і Вові за найкращий подарунок на День (ви знаєте який:) Мене найбільше вразила упаковка і взагалі присутність подарунка. Ви собі навіть не уявляєте, як приємно згадувать такі, здавалось би, дрібниці за тисячі кілометрів від вас! Дякую!!!:)))

 

This entry was posted in Uncategorized and tagged , , , , , , , , . Bookmark the permalink.

3 Responses to Концерт, дочка друкаря та ОRЕО

  1. veselun says:

    А все ж,… що то за “День (ви знаєте який:)”? )))))

  2. ODyatlik says:

    Тебе це вправду цікавить?:)

  3. admin says:

    День Валентина:)

Leave a Reply