Весна і натхнення

Незважаючи на непросту ситуацію, яка склалася в нашій країні, є те, що об’єднує та надихає людей із різних регіонів України — прихід весни!

Галина САГАЧ, доктор педагогічних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України:

— Почну з позитиву, бо його, слава Богу, більше. Хороше — це написання двох наукових статей. Одна з них про християнське прочитання творчості Лесі Українки, яке можна вважати новаторським. Я брала участь у конференції у Звягелі (Новоград-Волинський), але оформити цю наукову доповідь «Красне слово Лесі Українки — духовно-моральні виміри» мені вдалося лише зараз. Друга стаття теж наукова й дуже для мене важлива, пов’язана із моїм баченням творчості Леоніда Мужука, лауреата Національної премії ім. Т. Г. Шевченка. Я написала рецензію на його унікальний фільм «Чорнобильський час». Третє — це те, що я була на науковій конференції, присвяченій 200-річчю з дня народження Гоголя. Тут я послухала яскравих представників і наукової, світської, і релігійної, християнської думки. Ось такі мої інтелектуальні радощі, здобутки. В плані творчості, зараз веду переговори з телевізійним каналом, де буду готувати виступ на Великдень і виступ про Чорнобиль, можливо, це буде моя невеличка авторська тема, пов’язана з моєю школою красномовства «Златоуст». Щодо особистого життя — то це добре здоров’я мого 90-літнього тата Михайла Сагача. Ми раді, що можемо з ним спілкуватися і дякуємо Богові за кожен день, прожитий моїм батьком. А також мене радує наукова творчість мого чоловіка Володимира. У нашій сім’ї такий собі родинний альянс. Він і християнський, і, безумовно, науково професійний. Я вважаю, що цей тиждень для мене дуже щасливий. До негативів я можу зарахувати те, що я бачила на Хрещатику. Мені не імпонують політичні хаотичні справи, коли різні партії або громадські організації ставлять питання тільки про одне: знищити одну політичну фігуру, посадити на це місце якусь іншу політичну фігуру. Мені як християнці ближчий заповіт Ісуса Христа — блаженні миротворці, бо вони Бога побачать. А подібні дії, які відбуваються в Києві, призводять до хаосу і ніяк не сприяють продуктивності нашої праці. Це викликає тривогу. Тому, від української інтелігенції суспільство очікує дуже продуманої стратегії, як нам конституційно, законно підготуватися до виборів. Потрібно працювати, а по праці вже будемо обирати. Це є той негатив у несформованому громадянському суспільстві, який я побачила. Мені подобаються слова, які сказала Ніна Матвієнко: «Україна — це ікона, яку хочеться цілувати». Тому мені також хочеться Україну, як ікону, цілувати, а не руйнувати.

Олександр КУПЧИНСЬКИЙ, фотохудожник, власник арт-кав’ярні «Сальвадор Далі», Рівне:

— 1 квітня — мій день народження, і я відкриваю персональну виставку, на якій буде представлено 70 робіт фотохудожників Києва, Львова, Рівного, Луцька. Впродовж цього тижня я займаюся підготовкою, і це для мене велика радість. Хорошим є також і те, що 30 березня до мене приїде друг Гарік Аванесян, головний редактор журналу «PhotoArt» (Прага)… На вулиці весна. Тому особисто для мене життя — прекрасне. Я люблю людей, люблю свою сім’ю. Я займаюсь фотографією, великим тенісом. Добре йде бізнес. А ще приємно, що я проводив фотошколу і ми зі своїми першими випускниками організували фотоклуб «Білий кролик». Сьогодні вони живуть фотографією, і це дозволяє мені «розправити крила».

Олександр ЮЗВЯК, артист Національного ансамблю солістів «Київська Камерата», Київ:

— Хороше те, що на вулиці гарна погода і вже починається весна. Це радує око. А з приходом весни все більше й більше відчуваю свободу в грі. З’являється величезне натхнення грати на контрабасі. А для мене — це надзвичайно важливо.

Сергій ПАСТУШЕНКО, дизайнер рекламної компанії, Рівне:

— Хоча я не цікавлюсь політикою, але хорошим вважаю те, що ситуація в Україні поступово вирівнюється. Це помітно як в роботі, так і у взаєминах між людьми. Нещодавно я знайшов роботу і радію з того, що мені вдалося налагодити дружні стосунки із співробітниками. А особливо тішить те, що всі страхи нової роботи позаду. Тому тепер можу з упевненістю дивитись у майбутнє. Якщо криза не завадить… Мене радує не тільки пробудження природи, а й пробудження мого синочка, якому залишилося ще зовсім недовго тіснитися у лоні своєї матері. Це найголовніше, що приносить мені щастя останнім часом.

This entry was posted in Газета "День" and tagged , , , . Bookmark the permalink.

Leave a Reply