Роби добро і у хвилини скрути

складний був тиждень. Не стільки через труднощі і особливий психо-емоційний стан, коли ти розумієш і відчуваєш, що у країні війна і хочеться спасти світ, а скільки через грубе ставлення людей до людей. Відчувається, що оте зле, нечисте, радянське мислення ще дуже глибоко сидить у людях! Це дратує, розчаровує, знесилює… Але це все може змінити лише те, коли люди почнуть жити по-Божому, як казав о.Віталій на освяченні портретів Героїв Небесної Сотні, інкрустованих бурштином. Люди мусять визнати вину і гріхи Радянського Союзу і тоді з”явиться можливість мислити по-новому, зі свободою жити і любити ближніх…

але приємні люди і приємні моменти вселяють велику надію! Ось наприклад, минулої суботи зустріла своїх друзів – старенького сліпого дідуся і худесеньку бабусю. Запросила їх у кав”ярню. Не встигли ми всістися за стіл (визнаю, ми радісно і гучно розмовляли), як чоловік, що сидів за сусуднім столиком теж на дворі, без слів дав бабусі 300 грн. Це неймовірно чудово! Я була приємно здивована.

а другий момент – це вчора. Вчора проводжала додому свого друга на автостанції. Варто сказати, що друг вже 8-й рік бореться зі своєю інвалідністю, яку він отримав через заздрість сусідів, котрі жорстоко його побили мало не насмерть після того як він повернувся із-закордону. І це при тому, що друг був три роки у миротворчих військах у Сьєрра-Леоне і повернувся живим/здоровим. Не буду тут описувати про те, як винні люди підкупили і адвоката, і прокурора, і як справа пішла у небуття… Розповім про вчора. Так ось попрощатися прийшов і молодий гарний хлопчина, новий випадковий знайомий мого друга. Він дав йому конверт із грошима – просто так. Уявляєте? Сказав, що це лист, який треба прочитати виключно вдома:).

Справедливість є. Вона не завжди встановлюється тут на землі. Але коли ми можемо поборотися за встановлення справедливості, підтримати тих, від кого справедливість відвернулася – ми мусимо це зробити! Інколи треба силоміць забрати близьку людину до себе додому і потурбуватися про неї. Інколи треба докопатися до правди – хто і чому залякав близьку людину. Інколи треба написати офіційний лист-скаргу місцевій владі і добиватися змін. Але завжди треба боротися і ніколи не опускати руки. І головне самому вірити у свої слова підтримки:)

…Як вистоїш, коли всі проти тебе –
Упали духом і тебе клянуть,
Як всупереч усім ти віриш в себе,
А з їх зневіри також візьмеш суть;

…Якщо усі рахуються з тобою –
На відстані, яку відміриш ти;
Якщо ущерть наповниш біг хвилини
Снагою дум, енергією дій,
Тоді весь світ тобі належить, сину,
І більше: ти – Людина, сину мій.

“If”, Редьярд Кіплінѓ, переклад Євгена Сверстюка

busy life

This entry was posted in Uncategorized. Bookmark the permalink.

Leave a Reply