Досить час
то найближчі нам люди (чоловіки) тренують нас (жінок) бути сильними. Я вмію бути сильною. Тому прошу допомоги надто рідко. Важко, але свідомо вчуся просити допомоги. Тому що не хочу завжди бути сильною. Та коли наважуся все-таки відкрити свою вразливість (vulnerability) перед близькою мені людиною і взамін нічого не отримую, це мене ранить… І робить ще сильнішою. А відтак призводить до ще більшої одинокості у Всесвіті.
Ми всі залежні один від одного у суспільному житті, рівноцінно як і є вільними людьми. Ми всі хочемо підтримки один від одного і вільного простору водночас. Ми всі потребуємо доброго слова, мовчазної присутності чи крепких обіймів у важку хвилину.
Не забуваймо зателефонувати та/чи відвідати рідних і близьких тих, хто загинув за нашу країну!.. Особливо у пам”ятні дні. Можливо сьогодні людина чекає саме на твій особисто дзвінок, мовчазну присутність чи крепкі обійми…